25 травня 2008 року відбувалися вибори Київського міського голови. Кияни отримали шанс обрати нового мера замість Леоніда Черновецького. Але, на жаль, ті вибори інакше як цирк поїхав, а клоуни лишились назвати не можна було… Кожна із так званих «опозиційних» до міського голови партій висунула свого кандидата на найвищу посаду, а деякі – навіть двох. Повна відсутність будь-яких передвиборчих програм, конструктивних дискусій, „платні майдани”, на які зганяли заробітчан – студентів та пенсіонерів, помахати партійними прапорцями, величезна кількість людей, що продавала свої голоси та пасивність міської громади знищили надію киян на зміни.
Обурені таким розвитком подій та самою думкою про те, що люди настільки зневірені в можливості змін, що готові продати своє майбутнє за 200-300 гривень, члени ГО „Рух”Будуємо Українське Майбутнє” вирішили організувати марш-протест „Я НЕ ПРОДАЮСЬ” та в повний голос заявити: ”Ми не продаємося, не стоїмо на платних мітингах, НАС НЕ КУПИТИ!!!”.
Для проведення акції були придбані метри білої тканини, ватмани та фарби. БУМівці зібрались у Сашка Нестеренка та за ніч виготовили транспаранти.
18 травня 2008 року відбулася урочиста хода: колона із закликами не продавати голоси, голосувати свідомо, вірити у вирішальність свого голосу пройшла від м. Печерська, вниз по бул. Лесі Українки, через Бесарабську площу і по вул. Хрещатик до Майдану Незалежності. Всього зібралося близько 50 учасників. Десяток з яких – випадкові перехожі, які побажали приєднатися і тим самим іще раз підкреслили: „Ми не можемо залишатись байдужими!”.
